НАМАЛЮЮ СОБІ СОНЦЕ
(заняття для дітей ВПО 1-4кл.)
Складна соціально-політична ситуація, що відбувається в Україні, позначилась на життєдіяльності всього населення країни. У будь-якому конфлікті найбільше страждає найвразливіша категорія населення – діти. Саме вони зазнають труднощів соціального і психоемоційного характеру, пов’язаних зі зміною середовища проживання та звичного кола спілкування, особливо якщо така міграція спричинена війною.
Одним із основних завдань соціально психологічної служби є адаптація внутрішньо переміщених дітей до нової школи. Допомогти дитині інтегруватися в новий колектив, включити її в освітній процес, зменшити рівень стресу, не виділяти з-поміж інших учнів як «жертву», мотивувати вчитися – це частина роботи практичного психолога освіти.
Психологічний супровід учнів ВПО у закладах освіти міста спрямований на забезпечення успішної адаптації до нового середовища та соціалізації до нового колективу.
При плануванні допомоги учням ВПО на початкових етапах заходи з адаптації проводяться у формі спостереження, бесід з класними керівниками, індивідуальних консультацій батьків за запитом.
Арт-терапія у допомогу!
Малюючи, дитина усвідомлює свої переживання, закладає основу для опрацювання психологічних проблем і цей процес стає одним з найбільш важливих аспектів арт-терапевтичної діяльності.
Одне з найбільш яскравих достоїнств арт-терапії – можливість невербального спілкування, що полегшує налагодження міжособистісних контактів.
Важливим терапевтичним фактором для дітей-переселенців, які пережили відрив від коренів, є втрата звичного середовища і знаходяться в ситуації невизначеного сьогодення і ще більш невизначеного майбутнього є створення стабільних міжособистісних взаємин, тому найбільш ефективною виявляється саме тривала і регулярна робота.
Соціально-психологічна служба ліцею проводить заняття з учнями ВПО. Для учнів 1-4 класів було проведене заняття з використанням арт-терапевтичної техніки "Намалюю собі сонце" , на якому ми разом вчилися бути сміливими і зобразити свій страх на папері, а потім - вчилися бути "чарівниками" і перетворювати страх на жарт або щось смішне. Хтось малював павуків, хтось бандитів, і дуже добре, що до складу страхів не потрапили тривоги, вибухи, жахи війни. З роками і дорослі, і діти звикли жити в країні, де постійно звучить сирена, літають винищувачі, але , дякуючи ЗСУ, у нашій місцевості не так часто лунають вибухи.
А на останок діти ознайомилися з чарівним, сонячним світом мандали, розфарбовуючи яку, ніби потрапляєш до веселкового казкового королівства миру та добра. Часточка сонячної мандали, сподіваюсь, залишилась у кожній дитячій душі.
Коментарі
Дописати коментар