У мене 5-ти класник! Труднощі адаптації та проходження адаптаційного періоду

У мене 5-ти класник! Труднощі адаптації та проходження адаптаційного періоду

    Віковий період 10-11 років характеризується переходом від молодшого шкільного віку до підліткового. Як і будь-який перехідний період, він має свої особливості й пов'язаний із певними труднощами як для учнів та їхніх батьків, так і для вчителів.

    Навчальна діяльність доповнюється іншими видами діяльності, і всі разом вони тепер впливають на психічний розвиток учнів. Навчальна діяльність при цьому залишається основною і продовжує визначати зміст мотиваційних сфер особистості. Від початку навчання у середній школі розширюється саме поняття «навчання», оскільки тепер воно може виходити за межі класу, школи, може частково здійснюватися самостійно, цілеспрямовано. Якісно змінюються вимоги до мотивації навчальної діяльності. З'являється новий вид навчального мотиву – мотив самоосвіти, представлений у найпростіших формах (інтерес до додаткових джерел знань). Крім того, успішне навчання в середній ланці вимагає глибших і змістовніших спонукальних сил: орієнтування на способи отримання знань, інтерес до закономірностей і принципів, розуміння сенсу навчання «для себе».

    На жаль, соціальна ситуація в сучасній школі така, що в ієрархії цінностей навчання не завжди посідає гідне місце, пізнавальна активність школярів розвинена слабо, і тільки оцінка є головним стимулом й основним кінцевим результатом навчання. Межа 3-4-х класів, за свідченням багатьох психологів і педагогів, характеризується деяким зниженням інтересу до школи і самого процесу навчання. Це виражається у незадоволенні школою загалом і обов'язковим її відвідуванням, у небажанні виконувати домашні завдання. Такі негативні прояви властиві багатьом учням, але у тих з них, чий розвиток уже був проблемним, є вірогідність збереження і закріплення негативних тенденцій у стійких формах поведінки. Таким чином, перехід від дитинства до підліткового віку характеризується своєрідною мотиваційною кризою, викликаною зміною соціальної ситуації розвитку і зміною змісту внутрішньої позиції школяра.

    Істотно змінюється також характер самооцінки школярів цього віку. Звичні в молодших класах ситуації, коли самооцінку визначав учитель на підставі результатів навчання, тепер коригують і переоцінюють інші діти; при цьому до уваги беруться ті якості дитини, які виявляються у спілкуванні.

    

Перехід із початкової школи в середню пов'язаний із появою нових учителів, різноманітністю їхніх вимог, заняттями в різних кабінетах, потребою контактувати зі старшокласниками. Дитина вже не хвилюється про свою успішність або неуспішність у вузьких рамках взаємин з одним учителем, оскільки погляди різних учителів на успіхи та поведінку школярів різні, а іноді і протилежні. Для дитини це означає перше зіткнення із суперечностями у взаєминах, адже і в майбутньому на її шляху зустрічатимуться люди, які сприйматимуть її по-різному. Важливим завданням для неї в цій ситуації є збереження самоповаги, у цьому їй зобов'язані допомогти педагоги і психолог. Дитина повинна зберегти самоповагу, навіть попри те, що вчитель математики ставить їй погані оцінки або вона стає об'єктом критики вчителя біології чи завуча школи.

    Ще одним завданням педагогів і психолога на цьому етапі соціалізації п’ятикласника є навчити його усвідомлювати свої мотиви і спонукання, формулювати оцінні судження про себе. Доцільно в цьому віці пропонувати дітям різні анкети, розмовляти з учнями про них самих, про те, кого вони представляють собою порівняно з іншими учнями.

 

Фізичний розвиток		Початок передпубертатного періоду, простежується швидкий «стрибок» росту, порушення пропорцій (швидко ростуть стопи, кінцівки).
Психічний розвиток		У розумовому аспекті починається поступовий перехід від конкретного мислення до абстрактного. Проте абстрактне мислення ще не повністю розвинене, тому варто уникати навчального матеріалу, в якому багато нових понять (рекомендовано не більше трьох нових термінів за один урок). Якнайбільше цікавого, конкретного, практичного й актуального.
Соціальний розвиток		Загалом велика залежність від батьків, учителів, але, з огляду на перехід до основної школи, посилюється автономність. В основній школі, зазвичай, нема групи продовженого дня, тому все більше дітей самі ходять до школи, а після занять до приходу батьків залишаються без нагляду дорослих. У структурі класу формуються групи, переважно з дітей однієї статі. Лідерами найчастіше є учні, які добре вчаться або можуть зацікавити інших особливими здібностями чи навіть новими іграшками, модними речами.
Актуальні проблеми	Адаптація до навчання у середній школі	Виникає загроза «зриву адаптації». Багато нових предметів і вчителів, різні вимоги, необхідність самостійного виконання домашніх завдань (якщо учень відвідував групу продовженого дня в початковій школі) і як наслідок — зниження успішності, зокрема, такі проблеми постають перед багатьма учнями. Перше півріччя у 5-му класі вважається навіть складнішим, ніж у першому. Найголовніша проблема в тому, що діти не вміють ефективно спланувати час, щоб його вистачило не лише на заняття, а й на відпочинок. Це призводить до перевтоми, частих захворювань, зниження оцінок і втрати інтересу до навчання. 5—6-ті класи вважаються вирішальними у тому, чи буде дитина вчитися ,чи вона відмовиться від зусиль у цьому напрямі й почне самореалізовуватися в інший спосіб. Тому профілактика «зриву адаптації» і стресів має бути вирішальною у 5-му класі.
	Взаємини з новими вчителями	Багатьом дітям, зокрема сором’язливим, важко спілкуватися з новими вчителями. Тому п’ятикласників важливо вчити ефективних прийомів спілкування, зокрема вмінню долати сором’язливість (як попросити про послугу, по допомогу тощо).
	Збільшення ризиків внаслідок більшої автономності	Головна проблема полягає в тому, що п’ятикласники зазвичай не відвідують групу продовженого дня, більшість ходить додому самостійно і часто бувають вдома самі або спільно з однолітками гуляють поза межами двору, для ігор можуть вибирати будівельний майданчик, недобудову, ліс, берег річки, інші небезпечні місця. З огляду на це, особливу увагу треба приділити навчанню дорожньої і побутової безпеки, а також умінню спілкуватися з незнайомими людьми та відмови від пропозицій пограти у небезпечних місцях і з небезпечними предметами.

Період 10-12 років – час переходу від мислення, заснованого на оперуванні конкретними уявленнями, до мислення теоретичного, від безпосередньої пам’яті до логічної.

В інтелектуальній діяльності школярів у період отроцтва підсилюються індивідуальні особливості розвитку, що пов’язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення задач. Це дозволяє розглядати вік 10-14 років як сенситивний період для розвитку творчого мислення.

Вік 10-12 років – це сприятливий період для розвитку багатьох рис особистості, таких як пізнавальна активність, допитливість, тощо.

Радикальні зрушення в соціальному розвитку відбуваються саме в
10 років, коли з’являється потреба у визначенні свого місця в соціумі, отриманні суспільного визначення. Це потребує уваги до індивідуального розвитку дитини, допомоги з боку дорослих у самовдосконаленні.

Перехід у п’ятий клас (10 років) знаменує кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти, в основному, врівноважені, спокійні, вони відкрито і довірливо відносяться до дорослих, визнають їхній авторитет, чекають від учителів, батьків, інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості з погляду виховних впливів.

Основні задачі розвитку учня  п’ятого класу:

1)            оволодіння базовими шкільними навичками й уміннями;

2)            формування загальнонавчальних умінь та навичок, уміння вчитися;

3)            розвиток навчальної мотивації, формування інтересів;

4)            розвиток навичок співробітництва з однолітками, вміння змагатися з іншими, правильно і різнобічно порівнювати свої результати з успіхами інших;

5)            формування вміння домагатися успіху і правильно ставитися до власних успіхів і невдач, розвиток упевненості в собі;

6)            формування уявлення про себе як про успішну людину з великими можливостями розвитку.

Важливо, насамперед, звернути увагу на вікові особливості дітей. Досвід показує, що педагоги і батьки найчастіше “одорослюють” п’ятикласників, вважаючи, що вони повинні бути самостійними, організованими, і одночасно підкреслюють їхню “дитячість”. Це створює подвійність, суперечливість відносин і системи вимог, що засвоюється школярами. Вони швидко навчаються маніпулювати дорослими за допомогою цієї подвійності.

У цей час у школярів дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету. Дослідження показують, що практично всі п’ятикласники вважають себе здібними до того або іншого навчального предмета, часто критерієм такої оцінки служить не реальна успішність з цього предмета, а суб’єктивне ставлення до нього. Така оцінка власних можливостей створює сприятливі умови для розвитку здібностей, умінь, інтересів школяра. Тому важливим є те, щоб заняття викликали в десятирічного учня позитивні переживання (а якщо згадати, що діти в цей період характеризуються в основному життєрадісним настроєм, то задача виявляється ще простішою).

Проблеми, що пов'язані з віковими особливостями:

           1). Великого значення набуває емоційний фактор в самооцінці здібностей, що взагалі характерно для цього періоду. Таким чином відбувається домінування певних емоцій і це підкоряє собі все психічне життя дитини, в тому числі, “роботу” психічних процесів. Але відомо, що занадто сильні або занадто тривалі емоції, як негативні так і позитивні, можуть  негативно впливати на психічне життя дитини, можуть сприяти виникненню своєрідної “емоційної втоми”, що виявляється в роздратуванні, капризах, “скандалах”, плачі і т.п. Таким чином, надмірне захоплення емоційною стороною, прагнення максимально позитивно забарвити будь-яку діяльність школяра можуть привести до зворотнього ефекту.

           2). Загальне позитивне до себе ставлення і уявлення про свої можливості, що не спирається на оцінку своєї реальної успішності, призводить до того, що діти охоче беруться за багато справ, будучи упевнені, що вони зможуть це зробити, але при перших труднощах кидають, не зазнаючи при цьому особливих переживань. Стандартне пояснення цьому, як-то: “перестало подобатись, не хочеться, не можу”, відбиває, як це не дивно для дорослих, реальну причину: губиться позитивне ставлення і, як наслідок, знижується самооцінка в цій області. При цьому через перевагу емоційної регуляції такі ситуації не впливають на загальне позитивне ставлення школяра до себе. Негативні оцінки навколишніх, власні невдачі сприймаються дітьми як ситуативні, тимчасові, а головне – не мають прямого відношення до їхніх здібностей і можливостей. Усе це необхідно враховувати при будь-якій роботі з дітьми даного віку.

Найбільш важливим є орієнтація дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і удосконалення.

Ще одним напрямком роботи під час адаптаційного періоду дітей є виявлення та обговорення індивідуальних особливостей школярів. Саме індивідуальні особливості дітей (підвищена повільність або імпульсивність, боязкість, надмірна чутливість до зауважень і т.п.), до яких пристосувався вчитель початкових класів, зненацька стають “каменем спотикання” у середній школі. Для вирішення цієї проблеми необхідна участь психолога при знайомстві вчителів середньої школи зі своїми майбутніми учнями. У практиці також добре зарекомендували себе педагогічні консиліуми по кожному п’ятому класу, що проходять наприкінці вересня – жовтня. Вони готуються психологом за участі працюючих у цьому класі вчителів і вчителя початкової школи.

    Учні п’ятих класів особливо чутливі до того стилю керівництва з боку дорослого, коли він виявляє ініціативу, задає деякі рамки їхньої діяльності, але при цьому дозволяє учням самим приймати рішення, не встановлює покрокового контролю. Експерименти, проведені саме на 10-річних дітях, свідчать про більшу ефективність саме такого – “демократичного” – стилю керівництва порівняно з “ліберальним” (потуральним) і авторитарним.