Діагностика булінгу
Підсумок проведення діагностичної роботи з учнями 6-х класів
за методою OLWEUS « Діагностика булінгу у закладі освіти»
З метою попередження проявів булінгу та насильства, а також для кращої організації роботи з протидії цькуванню у листопаді 2024р. на паралелі 6-х класів було проведено анонімне опитування. Також анкетування проведене за фактом випадку цькування та за запитом адміністрації у 8-В класі.
Булінг – тип деструктивної конфліктної взаємодії в малій групі, при якому кривдником щодо жертви, нездатної себе захистити, в присутності свідків здійснюються тривалі повторювані насильницькі дії. Булінг в шкільному класі є деструктивним способом реалізації природної потреби підліткового співтовариства у формуванні внутрішньогрупової структури класу, заснованої на принципі домінування.
Метою даного опитування було дослідити психологічний клімат та емоційно-ціннісне відношення підлітків до колективу, а також з’ясувати, чи сформоване у них уявлення про булінг, його види, причини та наслідки.
Тобто завданням психолога є: підтвердити або спростувати наявність булінгу в класі, охопити учнівське середовище профілактичною роботою з протидії цькуванню.
1. Опитування OLWEUS для здійснення моніторингу цькування у закладі.
У опитуванні взяли участь 69 учнів 6-х класів. Опитування проводилось анонімно, шляхом використання Google form.
На питання «Наскільки тобі подобається у школі?» учні відповіли наступним чином:
- дуже подобається -14,5% (10уч.)
- подобається – 52,2% (36уч.)
- не можу визначитися –20,3% (14уч.)
- не подобається – 8,7% (6уч.)
-дуже не подобається –4,3% (3уч.)
97,1% опитаних дітей зазначили, що у них є хороші друзі в класі, але у 2,9% (2уч.) немає жодного друга.
Наступні питання ставлять за мету дізнатися, якому саме прояву булінгу піддавалися учні.
Значна частка опитаних, як ми знаємо, не піддавалася білінгу, але є інша невелика, але значуща частка, яка говорить наступне:
мені давали обурливі прізвиська 34,8% (24уч.)
мене виключали зі свого кола 18,8% (13уч.)
мене штовхали або лупцювали 21,7% (15уч.)
про мене розпускали плітки 20,3% (14уч.)
у мене забирали чи пошкоджували речі 14,5% (10уч.)
стосовно мене використовували образливі прізвиська, насмішки 17,4% (12уч.)
наді мною знущалися , надсилаючи образливі повідомлення через інтернет мережу 11,6% (8уч.).
«У якому(их) класі(ах) вчаться учні, які знущалися над тобою?»
- мій клас – 18,8% (13уч.)
- на нашій паралелі – 11,6% (8уч.)
- у старших класах – 2,9% (2уч.)
«Яка кількість учнів зазвичай брала участь у знущаннях?» На це питання відповіли, що переважно, 2-3 учня.
Основна відмінність булінгу від конфлікту (різновиду природної міжособистісної взаємодії) – це систематичність неприйнятних дій. Справа в тому, що агресія, яку соціум часто сприймає як першу ознаку булінгу, насправді є нормальною реакцією людини на порушення її кордонів. І навпаки: якщо дитина не реагує на провокаційні дії, спрямовані на неї, дорослим варто звернути на це увагу.
Не кожна спірна ситуація потребує втручання. Ба більше, не кожен дорослий готовий свідомо входити в дитячий конфлікт, але є речі, які не можна пускати на самоплив – чимало дрібниць вказують на загрозу булінгу.
Коли вчитель помічає дрібниці, що можуть сигналізувати про цькування, то обов’язково повинен перервати процес (урок, екскурсію, розмову) і пояснити правила поведінки. Така перерва в роботі в довготривалій перспективі не буде зайвою втратою часу, адже потурання може вилитися у великі проблеми.
Конфлікти трапляються в будь-якому колективі, у цих ситуаціях діти вчаться ухвалювати рішення та домовлятися, вони корисні для їхнього розвитку. Натомість, булінг відрізняється систематичністю та наявністю об’єкта, на який спрямовується тривала агресія. У такому випадку діти терміново мають звертатися до вчителя, який у свою чергу розуміє, що підлітки не можуть впоратися із ситуацією самі та потребують втручання дорослого.
Тож наступні питання про «зворотній зв’язок» між учнем та дорослим.
На мою думку, одне з найважливіших питань: «Кому ти казав(ла), що над тобою знущаються?» 68,1% - зі мною такого не траплялося;
- вчителю – 6 уч. (8,7%);
- батькам – 8 уч. (11,6%);
- друзям – 5уч. (7,2%);
- іншому дорослому 3уч. (4,4%).
«За останні кілька місяців чи звертався хтось із дорослих до представників школи, намагаючись зупинити знущання над тобою?»
- ні -10,1% (7уч.)
- так – 8,7% (6уч.)
Деякі учні зізналися у тому, що вони поводились нечемно і мало місце цькування з їньої сторони. А саме:
12 учнів зізналися, що вони давали образливі прізвиська комусь з учнів або насміхались з них; 3учня забирали чиїсь речі та ще 3 – залякували чи примушували когось робити те, що їм не хотілося; 6 учнів відповіли, що вони мали досвід надсилання образливих повідомлень через мережу; 4 учня знущалися над кимось іншим чином.
«За останні кілька місяців чи говорив з тобою класний керівник або учителі стосовно твого знущання над кимось із учнів у школі?» 82,6% поводились чемно; не проводилась бесіда -відповіли 8 учнів, а з 4 учнями проводилась бесіда, стосовно їхньої неприпустимої поведінки.
«Як часто тебе лякає ймовірність знущань над тобою іншими учнями школи?»
- ніколи 45 учнів (65,2%);
- рідко – 13 уч. (18,8%);
- іноді – 5 уч. (7,3%);
- досить часто/часто/дуже часто – 6уч. (8,7%).
«Загалом, як, на твою думку, твій класний керівник робив щось, щоб припинити знущання в класі протягом останніх місяців?»
- мало або дуже мало -вважають 17,4%; у певній мірі – 20,3%; дуже добре вплинув – 30,4%; добре вплинув – 31,9%; учнів.
Не кожна суперечна ситуація потребує втручання. Не кожен дорослий готовий свідомо входити в дитячий конфлікт, але є речі, які не можна пускати на самоплив – чимало дрібниць вказують на загрозу булінгу.
Дослідження проблеми цькування у 8-В класі за запитом адміністрації
На прохання класного керівника Дудкіної В.В. та за запитом адміністрації ліцею у жовтні 2024р. було проведено опитування у 8-В на предмет наявності проявів булінгу в класі.
Анкетування проводилось анонімно, (взяли участь 15 учнів) за яким маємо наступні відповіді:
«Булінгу піддаються лише слабаки» з цим твердження погодилося 26,7% опитаних восьмикласників.
«Булінг-це конфлікт між сильними та слабкими» - згодні – 26,7%, не погоджуються 73,3%.
«Людина сама винна, що не може постояти за себе» - 20% вважають це істиною, натомість 80% не підтримують дане твердження.
«Мене ніколи не будуть булити!» В цьому впевнені 40% учнів 8-В класу, а 60% щодо цього мають сумніви.
33,3% хотіли б змінити клас, якщо була б така можливість.
80% опитаних відповіли, що обов`язково прийдуть на допомогу, якщо однокласника будуть кривдити.
6,7% не стануть втручатися, якщо раптом стануть свідками цькування.
93,3% стверджують, що у класі були випадки булінгу.
57,1% не впевнені, що коли матимуть проблеми з однокласниками – отримають допомогу чи підтримку.
«Якщо виникнуть поблеми, то ти…»: 53,4% учнів порадяться з батьками; 33,3% будуть намагатися вирішувати проблему самостійно; 13,3% вагаються , не знають що відповісти.
53,3% учнів 8-В стверджують, що в класі є учні, які неодноразово їх чіпляли.
Після анкетування практичним психологом проведено заняття «Разом проти булінгу!» , основною метою якого було: навчити дітей усвідомлювати свої сильні сторони та опиратися на них; розрізняти поняття «конфлікт» та «булінг»; толерантно ставитися один до одного та знати алгоритм дій при виникненні ситуації булінгу.
КОЖНА ДИТИНА МАЄ ЗНАТИ СВОЇ ПРАВА Й АНТИБУЛІНГОВІ ПРАВИЛА:
1. Відчуття кордонів – чужих та власних.
2. Уміння сказати «ні».
3. Просити про допомогу.
4. Знати, до кого звертатися по допомогу.
5. Ніхто не має права порушувати кордони!
КОЖЕН ВЧИТЕЛЬ МАЄ ЗНАТИ, ЯК ВИРІШИТИ СИТУАЦІЮ БУЛІНГУ
Насамперед, варто пам’ятати, що булінг не виникає раптово, а є результатом нерозв’язаного вчасно конфлікту. Тож потрібно уважно спостерігати за тим, що відбувається в класі, відслідковувати ознаки конфліктних ситуацій та своєчасно допомагати вирішенню суперечок.
Хронічний (затяжний) конфлікт може переростати в булінг. Адже, якщо конфлікт затягується, діти починають сприймати його як варіант норми. Допомога дорослого тут вкрай важлива, оскільки він може подивитися на ситуацію зовні й допомогти знайти рішення. Дорослий, який входить у конфлікт, має бути неупередженим і мати за мету допомогти, а не насварити чи призначити винного.
Під час медіації конфлікту вчитель має:
Виділити час і місце для бесіди. Це може бути класна година, перерва між уроками чи спеціально призначений час після уроків.
Дати можливість висловитися всім. Учитель має вислухати всіх, у тому числі й тих, хто не беруть активної участі в конфлікті, а мовчки спостерігають. Для мирного вирішення конфлікту ефективно вивести на розмову навіть тих, хто відмовляються висловлюватися з різних причин. Окрім розуміння більш-менш реальної картини, дорослий так навчає дітей аргументовано дисткутувати, активного слухати та домовлятися.
Не займати жодної позиції. Учитель – не учасник конфлікту, а медіатор переговорів.
Не шукати винних, не звинувачувати. Часто простіше призначити винного, ніж дійти до суті конфлікту.
Знайти вихід. Проводити зустрічі та розмови треба аж до того моменту, коли учасники знайдуть вихід, який влаштує всіх.
Коли йдеться про булінг, ініціатором (але важливо, що не винним) вважається той, хто першим перетнув межу і вдався до “протизаконних” кроків.
Спостерігач, начебто непричетний, але це – людина, яка бачить та мовчить. А якщо мовчить – отже, згодна з тим, що відбувається (з різних причин: свідома згода, страх опинитися на місці того, кого булять, тощо). Водночас, спостерігач може зупинити цькування чи втрутитися в конфлікт. Дорослі повинні пам’ятати, що дитина, яка мовчить, також переживає і продумує ситуацію. Чи дійде вона правильних та соціально прийнятних висновків – завдання для дорослого, який долучається до дитячого конфлікту.
Учитель перебуває найближче до дитячого колективу. Саме він може бути тим дорослим, до якого звернуться діти, коли не можуть розв’язати проблему самостійно. Також це людина, яка може побачити прояви тоді, коли вони ще не стали проблемою.
Зловживання, які можуть свідчити про ознаки булінгу:
Фізичні. Якщо конфлікти переходять у стадію взаємного фізичного впливу (бійки, смикання за волосся, щипання тощо), а сторони конфліктів – одні й ті самі, учителю варто розібратися, що насправді відбувається;
Психологічні. Їх доволі важко розпізнати, оскільки вони можуть бути замасковані (у тому числі й несвідомо) під жарти чи гру або, навпаки, під ігнорування та «виключення» з колективу. Це може бути тиск на непопулярних у класі учнів чи прихована маніпуляція, яку навіть учитель може несвідомо підтримати (наприклад, якщо не припинить сміх класу, коли такий учень відповідатиме);
Сексуальні. Вони можуть виражатися в сороміцькому гуморі, смиканні дівчат за спідниці. Навіть принижувальна атакувальна симпатія («ти мені подобаєшся, і я буду привселюдно над цим жартувати») може бути ознакою булінгу;
Кібербулінг. Дитина може через інтернет мережу отримувати образливі чи ганебні повідомлення у свій адрес.
Економічні. Коли конфлікт призводить до фінансових збитків: порізана сумка, облита форма, зіпсуті речі тощо.
Важливо вчителям, а особливо – класним керівникам, уважно спостерігати за подіями в класах: хто з ким дружить; хто кому протистоїть, чи кого протиставляє; хто що про кого й коли говорить, як це відбувається – відкрито чи кулуарно; як діти реагують на відповіді однокласників на уроках; як розподіляється колектив для командних іго (дуже показовий момент) тощо.
Профілактична робота по запобіганню
та подоланню проявам булінгу в учнівському середовище:
У психологічному блозі з початку 2024-2025 навчального року учасникам виховного процесу надані просвітницький матеріал за темами: Інформаційний дайджест у психологічному блозі та пам`ятка «Антибулінг» та поради для батьків «Разом проти булінгу!».
З метою профілактики та запобіганню проявам булінгу в учнівському середовищі проведено наступні заходи:
- ГП «Булінг. Як йому запобігти?» (4, 6-ті класи);
- ГП «У житті, як у казці» (3-ті класи);
- ГП «Мистецтво володіти собою» (2-гі класи);
- ГП «Шануй себе і поважай інших» (5-ті класи);
- ГП «Емпатія – основа взаємодії» (8-мі класи).
Коментарі
Дописати коментар