Аналіз проведеного анонімного опитування “Важливо жити”
серед учнів 5-тих та 8-мих класів
З метою запобігання суїцидальним спробам та профілактики тривожних думок серед школярів, в травні 2025р. практичним психологом було проведено анонімне дослідження.
В опитуванні взяли участь 143 учні а саме: 62 учні 8-х класів та 81 учень 5-х. Його результати дозволили виявити рівень емоційного стану дітей, а також з’ясувати, наскільки вони схильні ділитися своїми переживаннями та до кого звертаються у складні моменти.
Суїцидальні думки виникали у 16 учнів 5х класів та у 8 учнів 8х класів, що говорить про нестійкий емоційний стан наших підлітків, особливо молодшої частини опитаних.
Чи виникали подібні думки у ваших друзів?
У друзів 33х учнів були такі думки, а це свідчить про одне — діти гостро потребують довірливих, емпатійних взаємин. Адже саме такі відносини здатні зберегти найцінніше — життя.
Що потрібно знати та вміти дитині, щоб підтримати друга у складній ситуації:
Емпатія — здатність розуміти чужі емоції.
Дитина має вчитися помічати, коли товариш сумний, мовчазний або відсторонений, і не ігнорувати ці сигнали.Уміння слухати без осуду.
Досить просто бути поруч і вислухати. Не засуджувати, не перебивати, не радити одразу — а дати можливість другу виговоритись.Чутливість до настрою інших.
Якщо друг раптом перестає грати, не хоче розмовляти чи відмовляється від улюблених занять — це привід звернути увагу та запитати, що трапилось.Відповідальність за чужий біль — не у значенні "винен", а у значенні "не байдуже".
Важливо навчити дітей, що якщо вони помітили у товариша тривожні зміни, варто сказати про це дорослому — батькам, вчителю чи психологу.Розуміння, що допомога — це не зрада.
Часто діти мовчать, бо вважають, що "здати друга" — погано. Насправді — це може врятувати життя.
Причини, вказані учнями, які мали думки про суїцид :
Сварка з батьками — 9уч.
Відчуття себе "гидким каченям" (низька самооцінка, ізоляція) — 6уч.
Сварка з другом — 4уч. учні;
А також: відсутність емоцій; вплив соцмережі; відсутність мотивації, бо триває війна; не все гаразд у школі (та інш.)
До кого учні готові звертатися у складній ситуації :
До батьків або родичів — 89 учнів;
До психолога — 26 учнів;
До друзів — 12 учнів;
"Вирішу сам" — 10 учнів;
Батьки, потім психолог, служба підтримки — 4 учнів;
Учитель — 2 учні.
І наразі складне дещо провокуюче на відвертість питання адресоване восьмикласникам, що викликало бурхливу реакцію “ спроба суїциду, на твою думку, це прояв сили або прояв слабкості?” На початку дослідження надійшло прохання про з-ій пункт, який би не був стільки “категоричним”, типу “не визначився з відповіддю”, тож:
прояв слабкості - 39уч.
не визначились - 20уч.
прояв сили - 3уч.
Трактувати дані відповіді та робити висновки вважаю не умісним.
Якщо хочеш про щось сказати… (рядок для звернення. Найцікавіше.) 8мі класи:
Варто жити, бо це цікаво!
Самогубство це не вихід
Я вважаю, таким людям треба серйозно замислитися над тим, до чого вони прагнуть у цьому житті, поставити ціль та йти до неї через перешкоди.
Я вважаю, що якщо виникають думки про самогубство, то негайно треба йти до психолога. Самогубство та селфхарм – не вихід.
Дуже втомлююся у школі
Мені не подобається самогубство та думки про це,треба цінити своє життя незважаючи ні на що.
Самогубство дуже популярна тема в наші роки, хотілося щоб батьки в цей час були поруч с підлітком.
Дуже задовбала велика кількість домашки
на мою думку самогубство це не вихід, всі проблеми можна вирішити, навіть якщо не можеш вирішити проблему сам, попроси батьків, друзів або звернись до психолога
Я іноді думаю що вчителя не сприймають учнів серьезно
мені нічого сказати, я люблю своє життя
Більшість учнів у своїх коментарях демонструють усвідомлену позицію, що самогубство не є виходом із проблем, а життя має цінність. Вони наголошують на важливості психологічної підтримки, звернення до спеціалістів, друзів або батьків у складних ситуаціях. Деякі висловлюють втому та емоційне вигорання, зокрема через навчальне навантаження, і відчувають недостатню підтримку з боку вчителів.
Психологічна чуйність дорослих — ключовий фактор збереження ментального здоров’я дітей. Молодь ще не має достатньо життєвого досвіду, щоб самостійно впоратися з емоційними труднощами. Підтримка сім’ї, школи та фахівців є вирішальною та необхідною.
Поради батькам: як бути чутливими до дитини
1. Слухайте без осуду
Підлітки часто не говорять про свої проблеми, бо бояться бути покараними чи висміяними. Якщо дитина ділиться — це вже великий крок. Не перебивайте, не аналізуйте одразу, просто вислухайте.
2. Сварка — не метод виховання
Часті крики або приниження з боку батьків можуть залишити глибокі емоційні травми. Натомість використовуйте спокійний тон і пояснюйте свою точку зору, визнаючи право дитини на власну.
3. Не применшуйте проблеми дитини
Те, що здається вам дрібницею, може бути для дитини «кінцем світу». Покажіть, що її емоції важливі: «Я бачу, що тобі важко. Давай розберемось разом».
4. Будьте емоційно доступні
Виявляйте щоденну турботу: прості фрази «Як твій день?», «Я поруч» — зміцнюють довіру й знижують напругу.
5. Навчіться вибачатися
Якщо ви були надто суворими чи сказали щось образливе — не бійтеся визнати помилку. Це вчить дитину, що помилятися — нормально, а вибачення — це не слабкість, а зрілість.
6. Спостерігайте за змінами в поведінці
Замкнутість, втрата інтересу до хобі, проблеми зі сном чи апетитом — це сигнали, що дитина емоційно пригнічена. Краще поговорити зараз, ніж потім шкодувати про згаяний момент.
7. Спільний час — не розкіш, а необхідність
Навіть 15–30 хвилин щирої взаємодії щодня можуть покращити стосунки: гра, вечеря, прогулянка — важливо не "що", а "як".
8. Вчіться разом
Пройдіть курс про емоційний інтелект або зверніться за сімейною консультацією до психолога. Це зміцнить не лише ваші стосунки, а й внутрішню стійкість дитини.
Поради педагогам щодо профілактики
суїцидальної поведінки серед учнів:
Педагогічна роль у попередженні суїцидальної поведінки підлітків надзвичайно важлива. Учитель має створити в класі безпечну, дружню атмосферу, де кожна дитина відчуває себе прийнятою та цінною. Важливо заохочувати відкритість і взаємну підтримку, демонструючи повагу до кожного учня, уникаючи будь-яких проявів приниження чи ігнорування емоцій.
Пильна увага до змін у поведінці дітей — ще один ключовий аспект. Замкнутість, апатія, дратівливість або агресія, відмова від спілкування чи навчання — усе це може бути сигналами внутрішньої кризи. У таких випадках варто своєчасно звертатися до шкільного психолога або, за потреби, ініціювати глибше обговорення з дитиною в безпечній атмосфері.
Надмірне навчальне навантаження — одна з частих причин емоційного вигорання. Важливо дотримуватися балансу між навчальними вимогами та реальними можливостями учнів, враховуючи їхній психологічний стан.
Ще одним важливим аспектом є тісна співпраця з батьками. Регулярне інформування про навчальні успіхи, труднощі та емоційний стан дитини допомагає залучити родину до профілактичної роботи. У критичних ситуаціях підтримка з боку батьків стає життєво необхідною.
Насамкінець, учитель сам має бути джерелом стабільності та турботи. Щира зацікавленість у житті учня, проста фраза підтримки чи доброзичливе слово іноді можуть стати тим, що стримає дитину від фатального кроку.
Коментарі
Дописати коментар