Ні - торгівлі людьми!           

За даними Представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні за 30 років незалежності від торгівлі людьми в Україні постраждали понад 300 тисяч людей. Найменшій постраждалій, якій МОМ надавали допомогу, було 3 роки, а найстаршій – 83 роки. 

До Європейського дня протидії торгівлі людьми (18 жовтня) ГС «Українська мережа за права дитини» поговорила з Дарією Пашинцевою, координаторкою проєктів та адміністративною менеджеркою ГО «ВГЦ “Волонтер”». Вона працює з проєктами з підвищення рівня обізнаності з питань безпечної міграції, працевлаштування та протидії торгівлі людьми серед учнівської та студентської молоді. 

Які ознаки торгівлі людьми? 

На жаль, в умовах воєнного стану збільшився ризик потрапляння українців у ситуації торгівлі людьми. Як за кордоном, так і всередині країни. Зокрема,  у групі ризику ті, хто вимушено переїхав із зони бойових дій в інші громади, отримали тимчасовий прихисток в Європі чи інших країнах й шукають роботу.  

Тільки за перші шість місяців 2023 року прокуратура розслідує 590 випадків, пов’язаних з торгівлею людьми. Україна одна в перших з країн Європи встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (стаття 149 Кримінального кодексу України). 

За словами Дарії Пашинцевої, одним із видів торгівлі є примусове жебрацтво. Наприклад, коли дітей примушують просити милостиню на вулиці. 

«Також дітей можуть примушувати працювати. Коли ми бачимо дітей у містах, які продають квіти чи сувеніри, – розповідає Дарія, – Чи дозволена дитяча праця? Звичайно, ні. Чи маємо ми це толерувати? Теж ні. Діти мають вчитися, а не працювати. Проте тут потрібно розрізняти, коли дійсно є факт порушення, чи коли це ситуативно, щоб заробити собі на морозиво».  

Відео МОМ інформаційної кампанії «Тобою скористалися»

Дарія радить одразу викликати поліцію (номер 102), якщо ситуація схожа на примусове жебрацтво чи трудову експлуатацію. 

«Не втручаємося самостійно – це питання нашої безпеки. Ми маємо повідомити про ситуацію поліції, описати, що бачимо неповнолітніх або малолітніх дітей. Тоді вже поліція має відповідати на виклик, залучити фахівців із соціальної роботи чи інших спеціалістів», – розповідає Дарія. 

Також крім примусового жебрацтва існує досить великий спектр експлуатації дорослих та дітей. Загалом, серед ознак торгівлі людьми можуть бути ситуації:

1. Позбавлення паспорта або інших особистих документів.
2. Обмеження волі пересування та обмеження зв’язків з родиною.
3. Обіцянка високооплачуваної роботи (в іншій країні або в Україні), але невиконання обіцянок щодо заробітної плати.
4. Фізичне насильство, погрози, бійки, сексуальне насильство або психологічний тиск.
5. Примусове виконання робіт, які людина не бажає виконувати, за допомогою фізичного чи психологічного насильства.
6. Примусове погашення надуманих боргів.
7. Використання праці людини без повної або часткової виплати обіцяної заробітної плати.
8. Обмеження можливості особи покинути роботу за власним бажанням.
9. Примусова понаднормова робота, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли.
10. Змушування людини вчиняти злочини або примусове залучення її у збройний  конфлікт та інші подібні дії. 

«Проблема дітей, підлітків та і дорослих загалом – у низькій обізнаності. Чим менше ми знаємо про якусь проблему, тим менше у нас є можливості відреагувати на неї. Тому держава, громадські організації та суспільство має “підсвічувати темні місця в кімнаті”. Говорити про “гачки”, на які зловмисники намагаються зачепити інших постраждалих. Якщо дорослі будуть в безпеці, то і діти будуть більш захищені», – вважає Дарія. 

https://childrights.org.ua/news/problema-torgivli-lyudmy-stosuyetsya-kozhnogo-i-ditej-tezh/